Історичний нарис

Версія для друкуВерсія для друку

Полтавська земля славна величними історичними подіями та помітними історико-культурними надбаннями. Історія краю сягає у глибину віків, про що свідчать дані археологічних розкопок. На території Полтавського району (урочище Біла Гора та поблизу с.Макухівки) відкрито неолітичні поселення, вік яких понад  15 тис.років.

Культурно-історичну спадщину регіону складають 91 археологічна та 107 історичних пам”яток.

Бiля с. Куликове добре збереглися кургани VII—II ст. до н. е. Є скiфськi поселения бiля с. Абазiвки.

Бiля с. Тахтаулове в 1399 роцi вiдбулася битва (1 етап) мiж русько литовськими вiйськами на чолi з князем Вiтовтом i татарською ордою. Перед битвою, союзник Вiтовта, татарський хан Тохтамиш жив тут аулом. На честь цiєї битви названо Побиванкою спочатку рiчку, а потiм село.

У с. Жуках жив козацький лiтописець Самiйло Величко, якому встановлено пам’ятний знак.

Бiля с. Кротенки - традиційне мiсце переправи через Ворсклу у воєннi часи. Тут свого часу переправлялися татари, у 1709 роцi росiйське вiйсько перед Полтавською битвою, а в 1943 роцi радянські вiйська перед визволенням Полтави. Про події росiйсько-шведської, та Великої Вiдчизняної воєн свідчать  пам’ятники на мiсці переправи.

В урочищi Ступки (недалеко вiд Лiсових Полян) є криниця Петра І, де, за переказами, вiдпочивав цар.

У 1902 роцi у с. Ковалiвка вiдбулося одне з найбiльших селянських повстань, про що свiдчить пам’ятний знак.

У 1941 роцi у с. Горбанiвка знаходився штаб пiвденно-захiдного напрямку пiд керiвництвом головнокомандуючого С. Будьонного (меморiальна дошка на будинку).

Про Велику Вiтчизняну вiйну нагадує пам’ятний знак воїнам-танкiстам у с. Розсошенцi та десятки iнших пам’яток по селах району. Поблизу с. Стехівка у братській могилі поховано 1888 воїнів Радянської Армії.

Звичайно, однiєю з найбiльш помiтних вiзитних карток району є с. Ковалiвка, де створений меморіальний комплекс А. Макаренка (пам’ятник визначному педагогу i музей, що розмiщений у двох будинках колишньої садиби баронiв Трепка).

Серед багатьох пам’ятникiв району найбiльшу зацiкавленiсть викликають: І. Мiчурiну (с. Мачухи), І. Котляревському (с. Тахтаулове), Т. Шевченку (с. Микiльське, с.Щербанi), М. Щорсу (с. Черкасiвка), В.Чапаєву (с. Новоселiвка), Героям Радянського Союзу: І. Бiлоуську (с. Абазiвка), П. Гордiєнку (с. Лозiвка), М.Дудцi (с. Степне), Герою Соцiалiстичної Працi М. Литвину (с.Степне) Цiкаву  iсторичну цінність мають пам’ятники М. Лобачу (с. Калашники) і Ф. Чамарi (с Ковалiвка).

На території району розташовані фортекаційні споруди часів Шведсько-російської битви під Полтавою - РОСIЙСЬКI РЕДУТИ (Поле Полтавської битви).

Готуючись до генерального бою, Петро І 25 червня 1709 року вивiв росiйську армiю ближче до Полтави, на правий берег Ворскли. Тут збудували другий укрiплений табiр. Армiя розташувалася фронтом до рiвнини, тилом до крутого берега. Позицiя була вибрана дуже вдало: на пiвнiчному заходi до табору примикав Малобудищанський, а праворуч — Яківщанськйй лiс. Мiж лiсами залишалася вiдкрита мiсцевiсть шириною у  пiвтора кiлометра. 26 червня Петро I наказав побудувати тут систему обороних споруд: шiсть фронтальних редутiв i ще чотири перпендикулярно до них. Редути являли собою замкнутi чотирикутнi укрiплення для кругової оборони i складалися iз земляного валу висотою три метри та зовнiшнього рову глибиною до 2,5 м. Кожен бiк редуту мав 50 метрiв довжини. Розташованi вони були один вiд одного на вiдстанi пострiлу з рушницi — до 300 крокiв.

Фортифiкацiйнi споруди вiдiграли величезну роль на першому етапi бою, коли шведськiй армiї було завдано удару порiвняно малочисельними загонами росiйських вiйськ.

Петро І врахував слабкi сторони лiнiйної тактики шведiв, яка не дозволяла маневрувати на закритiй мiсцевостi. В той же час росiйськi гарнiзони, що знаходилися в редутах, могли вести перехресний вогонь в усiх напрямках i пiдтримувати один одного. Вперше в iсторiї вiйськового мистецтва, застосувавши укрiплення такого типу, росiйськi стратеги випередили захiдно-європейську воєнну науку майже на сто рокiв.

На мiсцi редутiв у 1909 роцi було встановлено 10 бетонних обелiскiв з чавунними орлами на вершинах. У 1939 роцi до 230-рiччя Полтавської битви цi обелiски замiнили гранітними, пiрамiдальної форми, але без орлiв, висотою 4,5 метрiв. Шiстъ з цих пам’ятних знакiв знаходяться на пiвденний схiд вiд Братської могили росiйських воїнів на мiсцi поперечних редутiв, а чотири — на мiсцi редутiв, що простяглися на пiвдень вiд могили.

У 1953 роцi був рестраврований один з редутiв правого крила поперечної лiнii. Це чотирикутна площина розмiром 50 на 50 метрiв, обнесена земляним валом. Посерединi площини стоїть обелiск висотою 4,5 метра.

ТРИБИ – урочище під Полтавою. У Трибах 1920 – 1921 роках містилась дитяча колонія для малолітніх правопорушників, яку очолював А. С. Макаренко. У 30 – ті роки Триби стали місцем масових жертв сталінських репресій. Тут 14 квітня 1990 року, згідно з розпорядженням виконкому обласної ради народних депутатів, з дозволу санітарно-епідеміологічної станції та враховуючи громадську думку, проведено перепоховання останків жертв репресій 30 – х років з виробленого піщаного кар’єру в урочищі Триби. Біля могили, яка знаходиться на невисокому піщаному пагорбі у лісі, споруджено пам’тний знак. Він являє собою декілька хрестів, які немовби виростають з пагорба. Завершує композицію центральний хрест з вмонтованою в нього зіркою. Елементи знаків оздоблені полірованими сірими та чорними гранітними плитами. Автор ескізного проекту памя’тного знака – полтавець В. Шевченко.

 

Наверх ↑